Sign in
×

Login (email address)

Password

Interactive stories, text-based games and visual novels
RegistrationSign in
iFiction.net

iFiction.net

Visit our new website AXMA.INFO

Запустить

Чи хотілося б вам побачити ті часи, коли наша земля була молодою? Адже, якщо подумати, Полтавщина існувала завжди, хоч і не у тому вигляді, якому ми собі уявляємо. Були часи, коли ще ніхто не знав слова «Полтава». Були часи, коли Полтавщина була прикордонням. Були славні часи, були жахливі часи. Правда, хотілося б їх побачити? Це можна зробити, є безліч способів.

Подорож у Минуле

Полтавська обласна бібліотека для дітей ім. Панаса Мирного

Мотузюк Денис

Чи хотілося б вам побачити ті часи, коли наша земля була молодою? Адже, якщо подумати, Полтавщина існувала завжди, хоч і не у тому вигляді, якому ми собі уявляємо. Були часи, коли ще ніхто не знав слова «Полтава». Були часи, коли Полтавщина була прикордонням. Були славні часи, були жахливі часи. Правда, хотілося б їх побачити? Це можна зробити, є безліч способів.

Можна відправитись у минуле за допомогою чарів. Багато мандрівників користувались послугами чарівників та магів, щоб опинитись у минулому, як Гаррі Поттер за допомогою часовороту. Можна опинитись у минулому випадково, як янкі при дворі короля Артура, але це не наш спосіб, бо повернутись таким чином майже неможливо (хіба це зробить Мерлін, але явно не у приємний спосіб). Можна скористатись допомогою дивакуватого прибульця з синьої будки, але цей пан надто полюбляє встрявати у небезпечні пригоди і не дуже добре керує своєю будкою.

Точно!

Скористаймось Машиною Часу! Письменниками винайдено безліч моделей цього пристрою, треба лише вибрати найзручніший. Наприклад – ось ця класична модель від пана Герберта Веллса. Що ж, вмощуємось зручніше і починаємо пригоду! Отже, перша зупинка…

Доісторичний час!

Проходять мільйони років, на місце, що колись стане Полтавщиною, насуваються та відходять льодовики. Просторами майбутньої Полтавщини бродять мамонти та шерстисті носороги. З’являються первісні люди, які ховаються від страшного холоду у печерах та носять грубі шкури. На Полтавщині горять перші багаття стоянок первісних людей та мисливців. Мало що відомо про цих людей.

Ми бачимо стоянку людей над річкою, яку колись назвуть Ворсклою. От невелике плем’я первісних людей. Ми можемо або уважніше роздивитись побут племені стоянки, або відправитись слідом за групою мисливців, що вирушили на полювання. Що виберете?

Маккорд, Анна. Доисторическая жизнь [Текст] / Анна Маккорд ; Ил. Б.Херси; Дизайн Г.Раунда; Пер. с англ. Е.В.Комиссарова. - М. : Росмэн, 1999. - 102 с. : іл. - (В школе и дома)

Оглянути селище первісних людей

Простежити за мисливцями

Ось ми бачимо невеликі хижки, складені із кісток мамонтів та вкритий грубими шкурами. Біля хижки сидить чоловік, який крутить пристроєм, схожим на лук, паличку. Під паличку підкладений шматок кори та трохи сухого моху. Після тривалого часу монотонної роботи здіймається слабкий димок. Так здобували колись вогонь. Неподалік група людей б’є камінь один об одного. Це складна робота, яка вимагає терпіння та вміння. Старий наставник, заслабкий щоб бути вождем, невдоволено бурчить та пояснює молодим хлопцям, як правильно тримати камінь. Вони зіпсували велику купу доброго каміння, перш ніж у них стало щось виходити.

Тисячоліття згодом археологи знайдуть дбайливо оброблені камені, які колись були сокирами, списами та ножами. Сучасних людей вразить майстерність та терпіння, за допомогою якого ці інструменти були виготовлені.

Первісна людина [Текст] : пер. з італ. / іл. Е. Барсотті. - Харків : ТОВ "Елвик", 2015. - 24 с. : іл. - (Книжковий світ)

Мандруємо у скіфський час!

Ось ми бачимо, як загін мисливців обережно наближається до мамонта. Звір не знає, що мисливці вже вирили пастку і замаскували її неподалік від пасовиська стада мамонтів. Цей звір відбився від стада, але все ще небезпечний для первісних людей, озброєних лише списами із кам’яними наконечниками. Можливо, це полювання буде вдалим, можливо, хтось із загону мисливців загине. Але якщо план не вдасться – все плем’я голодуватиме. І ось, вождь племені дає знак і всі мисливці з криками кидаються на звіра, заганяючи того у пастку…

Тисячоліття згодом у Полтавському краєзнавчому музеї виставлять повний скелет мамонта, складений з кісток звірів, які колись жили на території Полтавщини.

Мушкетик, Юрій Михайлович. З'їж серце лева [Текст] : повість / Ю. М. Мушкетик ; худож. В. Перевальського. - Київ : Веселка, 1972. - 104 с. : іл.

Мандруємо у скіфський час!

Тривають тисячоліття. Народи приходять та йдуть повз землю, яку ще ніхто не називає Полтавщиною. Народи, що лишили після себе лише крихту слідів. Одні більше, інші менше. Вони йдуть на Захід. Триває Велике переселення народів. Серед людського потоку, що триває тисячі років, виділяється один народ. Жорстокий, вправний народ вершників, які справили на стародавніх греків незабутнє враження. Скіфи.

Ось ми бачимо скіфів, які будують величне місто. Можемо простежити за їх будівництвом, або ж відправитись у похід з групою воїнів, які щойно покинули безпечне кільце укріплень.

Білий, Дмитро. Дивовижні пригоди скіфа Атея [Текст] . Кн. 1 : Таємниця Щита Таргітая / Дмитро Білий ; худож. В. Драпак. - Київ : ТОВ "Книжкова база "Альфа", 2016. - 63 с. : іл.

Вирушити разом з воїнами

Оглянути городище

Воїни відправляються у похід разом проти перського царя Дарія. Вони приєднуються до величезного війська царя Ідантріса. Військо Дарія величезне та потужне, тож Ідантріс придумує хитрий план. Він не вступає у пряму битву проти воїнів Дарія, а навпаки, відступає все глибше у степи своїх володінь. Воїни з Гелону, міста на майбутній Полтавщині, беруть участь у дошкульних вилазках у стан персів. Завдавши блискавичного удару, вони безпечно відступають у степ, коли перси залишаються ні з чим. Ці воїни були послами до царя Дарія, принісши дивні дарунки: птаха, мишу, жабу і п’ять стріл. Дарій вирішив, що скіфи віддають йому небо, землю та воду і присягають у вірності. Його полководці витлумачили так, що скіфи погрожують, що перси не сховаються у небі, землі та воді і будуть уражені стрілами. Перелякавшись, Дарій вирішує тікати. А скіфи з того часу стають могутнім народом.

Білий, Дмитро. Шлях Срібного Яструба / Білий, Дмитро. - Донецьк : ЦСО, 2007. - 303 с.

Прямо по курсу - доба Київської Русі

Величезне античне місто захищене могутніми оборонними валами. На вулицях цього городища можна побачити багато дивного люду. Ось скіф-ремісник, який працює з золотом, виготовляючи вишукані золоті персні та пекторалі. Ось купець-грек, незвиклий до нашого клімату, мерзлякувато кутається у хітон та звертається до міцного скіфа, який вдягнений лише у шкіряні штани: «Друже мій, хіба тобі не холодно?», на що скіф сміється та відповідає: «Чи мерзне твоє обличчя?». Грек здивовано каже: «Ні, адже воно звикло…». Тоді скіф киває і з посмішкою каже: «Я увесь як обличчя!». Грек той пізніше розкаже про війну персів зі скіфами філософу та мудрецю Геродоту. І скаже назву того міста, яку перший історик сумлінно запише – Гелон.

Тисячоліття згодом, це місце назвуть Більським городищем. Археологи досі ведуть розкопки і знаходять чудові скарби: скіфські мечі та прикраси, грецькі амфори та монети.

Чемерис, Валентин Лукич. Сини змієногої богині [Текст] : роман-есей / Чемерис, Валентин Лукич ; худож.-оформ. В. М. Карасик. - Харків : Фоліо, 2017. - 666 с. - (Історія України в романах).

Прямо по курсу - доба Київської Русі

Тривають сотні років. Йдуть народи землею Полтавщини, зникають скіфи, розчинившись у темряві віків, йдуть алани, анти, готи та безліч інших, хто дасть основу народам Європи. Ось з’являються племена, які осіли тут і утворили першу державу. Це слов’яни. А держава ця – Київська Русь. Саме у часи Київської Русі з’являються люди, що називають невеличку річку, приток Ворскли, Лтавою. А прикордонне поселення, яке сторожко вдивляється у простори Дикого Поля – Полтавою.

Чи відправимося ми у Київ, центр Русі, разом з цими полтавськими купцями, чи може, подивимось на звичаї русичів та життя у містечку?

Подволоцький, Андрій Анатолійович. Правдива історія Київської Русі: про що мовчать підручники історії / Подволоцький, Андрій Анатолійович. - Х. : Віват, 2014. - 351 с. : іл., фотогр. - (Загадки минулого).

Вирушити разом з купцями

Ознайомитись зі звичаями

Багато легенд ми чули про славний Київ. Ось купці вступають через Золоті Ворота до славного Києва. Неприступна брама, яку вороги жодного разу не взяли штурмом, символ міці та могутності князя Ярослава Мудрого. Саме цим шляхом йшли посли короля Генріха, бажаючи поріднитися з могутнім князем. Анна Ярославна стане найвідомішою королевою Франції і прославить Київську Русь на весь світ. Київ – велике торгове місто, на вулицях якого можна побачити вікінгів (русичі їх називали варягами) та візантійців (їх зазвичай звали греками). Великий торговий шлях, із півдня на північ та з півночі на південь так і називався – «з варяг у греки».

Мак, Ольга. Киянка красуня подолянка [Текст] : історичні казки / Мак, Ольга ; худож. П.Андрусеєв;. - Торонто : УПЛДМ, 1998. - 55 с. : ілюстр.

Козацтво чекає на нас!

Батько Ярослава Мудрого – князь Володимир Великий, спершу дотримувався прадавнього звичаю і кланявся прадавнім богам: Перуну, Ярилу, Велесу, Лелі та Ладу та багатьом іншим. Хоча зрозумів, що богів багато і племен багато, а єдності немає. Звелів тоді Володимир послам побувати у різних краях і розповісти, як вірять люди в інших землях. Найбільше послів вразила служба православної віри у Константинополі, і тоді Володимир вирішив прийняти християнство православного обряду. Тоді у Києві люди вже хрестилися, а от у прикордонному містечку Полтаві – ще ні. Тут поки що стояли старі ідоли – але прийде час, і люди збудують тут першу церкву.

Іванченко, Раїса Петрівна. Гнів Перуна [Текст] : роман (початок) / Іванченко, Раїса Петрівна. - Київ : Дніпро, 1986. - 215 с.

Козацтво чекає на нас!

З’явились та зміцніли міста, земля отримала назву, з’явилось місто Полтава. Постали церкви, та відбулось Хрещення, будівельники звели міста та укріплення. І з’явились завойовники зі Сходу – Золота Орда. Поки князі та бояри сварились один з одним, поки шукали вигоди для себе, поки вели свої дружини один на одного – воїни Золотої Одри були одним цілим під рукою Чингізхана. І впала Київська Русь під нестримним натиском Орди. Зрештою, просування Золотої Орди зупинилось, і велетенська імперія розкололась під власною вагою, втративши залізну руку Чингізхана, який тримав її як ціле. На наші землі прийшли литвини, які пізніше створили унію з поляками, утворивши Річ Посполиту. А у плавнях Дніпра бродили вільні люди, які не кланялися нікому, крім Богові.

Так постали козаки, і стали вони тою силою, яку боялись та жадали королі та царі, хани та султани. Багато міст та містечок Полтавщини завдячують своїм існуванням саме козацьким першопоселенцям. Полтавщина залюдніла та стала душею України.

Ось ми можемо побачити гетьмана, який радиться з мудрою старшиною, або ж піти подивитись на життя простих волелюбних козаків. Куди підемо?

Мокляк, Володимир Олександрович. Полтавщина козацька [Текст] : від Люблінської унії до Коломацької ради / Мокляк, Володимир Олександрович. - Полтава : АСМІ, 2008. - 263 с. : ілюстр.

Подивитись на військове мистецтво козаків

Познайомитись з таємницями характерників

Ми бачимо Січ. На майдані перед церквою вирує військо. Всі схвильовані – гетьман Самійло Кішка віддає накази. Козаки готуються до великого морського походу на турецькі міста. Гетьман планує завдати удару також і по османському флоту. Чорним морем ходили великі турецькі галери, до весел яких були прикуті невільники-християни. Козаки вважали за святий обов’язок визволяти братів з неволі. Військо під мудрим керівництвом гетьмана пливе на чайках Дніпром, минаючи турецькі засідки та застави. Горять галери, яничари тонуть у водах Чорного моря а колишні невільники стають плечем до плеча поряд зі своїми визволителями. Багато з них стануть козаками і житимуть на Січі. Козаки славились своїм військовим мистецтвом. Озброєні мушкетами, вони вишикувались лавою і таким чином влаштовували справжній вогняний шторм ворогам. Поки перший ряд із найкращих стрільців робив постріл, другий ряд тримав готові рушниці а третій ряд заряджав розряджені самопали. Гербом війська Запорізького був козак з мушкетом.

Артилеристи Збройних сил України мають своєю емблемою козацькі гармати. Ми пам’ятаємо своє минуле.

Плачинда, Сергій Петрович. Козак - душа правдивая... [Текст] : повісті, есе, фрески з історії України / Плачинда, Сергій Петрович. - К. : Велес, 2006. - 206 с. : ілюстр.

Під владою Росії - мандруємо далі.

Про козаків завжди ходило безліч легенд. Були серед козаків такі могутні воїни, як Іван Підкова та отаман Іван Сірко. Серед козаків були люди незвичайної сили, які гнули підкови у руках ніби глину – отаман Іван Підкова отримав таке прізвисько саме через свою силу. Казали, що якщо він увіткне срібний талер у колоду, то його ніхто не міг витягти – монету доводилося вирубувати сокирою. Ще серед козаків були чарівники-характерники. Такими були легендарний отаман Іван Сірко та засновник першої Січі Байда Вишневецький. Козаки-характерники вміли наводити морок на ворогів, через що ті починали рубати самі себе, пливти по воді на кожусі, дихати під водою і виходити з неї сухими, бачити за сотні верст, ловити кулі та гарматні ядра руками. Та перекидатися вовками. Казали, що характерники-перевертні могли повністю перекинутись вовком, крім однієї речі – поясу. Бо пояс – то священна річ і ніякі чари на неї не діють.

Сили спеціальних операцій Збройних сил України мають своєю емблемою вовка-перевертня у поясі. Ми пам’ятаємо своє минуле.

Каляндрук, Тарас Богданович. Дітям про козаків / Каляндрук, Тарас Богданович. - Львів : Апріорі, 2016. - 87 с. : іл. - (Апріорі - дітям)

Під владою Росії - мандруємо далі

Розквіт Козаччини минув, настала Руїна. Московські царі поволі проковтували Україну, по шматочку, повільно. Самі ж гетьмани йшли на поклон до царя, кажучи: «Дай мені булаву, царю!». А ті й раді: «Дам, та тільки підпиши оце…». І з кожним новим гетьманом, що жадав собі влади більше, ніж волі Україні, підписував договори, все більше заганяючи себе у московське ярмо. Поразка у Полтавській битві та знищення козацтва, здавалось, остаточно знаменували перемогу Московського царства, яке Петро І перетворив у Російську Імперію. Та чи остаточну? Бо з того часу, людей, які прагнули незалежності України, називали мазепинцями, на честь гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російського царя, що обдурив його і кинув напризволяще.

Ось славний майор армії Його Імператорської Величності Іван Котляресвський видає книжку, яка має назву «Енеїда». І з цієї веселої книжки постала вся українська література. Письменники зберегли той волелюбний український дух.

Ми можемо побачити, як молодий панич сідає у сани та відправляється у Петербург. Його довге волосся акуратно підстрижене та видатний ніс стануть впізнаваними у всьому світі. Чи, може, подивимось, як десятиліття пізніше скромний чиновник, гвинтик у машині Імперії, збирає народне надбання разом з братом, щоб зберегти його та передати наступним поколінням?

Котляревський, Іван Петрович. Енеїда; Наталка Полтавка; Москаль-чарівник / Котляревський, Іван Петрович ; худож. С. Ю. Донець. - Донецьк : БАО, 2011. - 383 с. : іл.

Познайомитись з Миколою Гоголем

Привітатись з Панасом Мирним

Микола Гоголь-Яновський народився у родовому маєтку біля Великих Сорочинців. Зараз там знаходиться село Гоголеве. Дитинство та юність він провів серед благодатної природи Полтавщини, а отримавши освіту, пішов у чужі землі – в Російську Імперію. Цікаво, про що думав молодий панич з довгим носом, акуратно зачесаним волоссям та інтелігентними вусиками, коли їхав підкорювати Росію? Чи думав він, що століття пізніше українці та росіяни ламатимуть списи, визначаючи – чий він? Гоголь дав дуже багато двом народам, щоб хтось міг від нього відмовитись. Він – незвичайна фігура, надто велика, щоб належати одному народу і надто цілісна, щоб її можна було поділити. Можна навіть сказати – міжнародний письменник. Його твори стали джерелом натхнення для багатьох інших митців. І за це ми йому вдячні.

Гоголь, Микола Васильович. Вечори на хуторі біля Диканьки [Текст] : повiсті: пер. з рос. / Гоголь, Микола Васильович ; післямова Б. Щавурського; іл. А. Бубнова, В. Власова, І. Годіна та ін. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2017. - 287 с. : іл. - (Богданова шкільна наука)

Далі - Українська революція

Панас Якович Рудченко народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу чиновником. Чиновницька служба Рудченка почалася в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. Разом з братом у той час він збирає народні словесні скарби, пише книжки під псевдонімом «Панас Мирний» і вислужується до високого чину дійсного статського радника. Жандарми Полтави з ніг збилися, шукаючи таємничого «Панаса Мирного» для арешту за крамольні твори, не забуваючи ввічливо вітатися із впливовим чиновником полтавського казначейства. Хто б міг подумати?

Іменем цієї видатної і скромної людини названо нашу бібліотеку.

Мирний, Панас. Казка про правду та кривду / Рудченко, Панас Якович ; упорядкув. та передм. О.А. Лещенко; ілюстр. Т.Л. Кудиненко. - К. : Школа, 2009. - 190 с. : ілюстр.

Далі - Українська революція

Двадцяте століття. Час ущільнюється, події та люди швидшають. Тут важко орієнтуватись – величезна кількість подій. Козар читають у кожній хаті. У повітрі витає мрія – мрія про волю, мрія про свою державу. Але Імперія ще сильна, хоча уважні люди і помічають, що вона хитається. Що це колос, глиняні ноги якого дали добрячу тріщину. Перша світова війна стала тим поштовхом, що зруйнував велику кількість подібних колосів. Австро-Угорська Імперія та Російська Імперія впали і розбились на уламки.

І з цих уламків постала нова держава, що заявила про себе. Це – Українська народна республіка. Полтавці також долучились до розбудови споконвічної мрії українців. Хоча вірні слуги імперій і сичали скрізь зуби, що українців ніколи не було, немає і не буде, проте наш народ зміг заявити про себе.

На жаль – лише на короткий час. Надто багато держав бажало мати в себе таку родючу землю, такі врожаї, такі ресурси.

Ось ми бачимо політика та військового, який гаряче щось обговорює з колегами. Ця видатна особистість – родом з Полтави. Його іменем ще довго називатимуть тих, хто бажає Незалежності. Розглянемо ближче? Або ж долучимось до гурту похмурих та втомлених чоловіків, кілька років згодом. Мрія про вільну Україну ще живить їх дух, але більшовики вже наступають…

Ревегук, Віктор Якович. Полтавці - поборники державної незалежності України / Ревегук, Віктор Якович. - Полтава : Полтавський літератор, 2015. - 347 с. : іл., фотогр.

Познайомитись з Симоном Петлюрою

Вирушити у Холодний Яр

Симон Петлюра народився у Полтаві. Навчався у духовній семінарії, звідки йому довелося піти через обурення існуючими порядками – доносами, шпигунами та наглядачами. За «підбурення до бунту» Петлюру збиралися заарештувати, тож йому довелося тікати з України та поневірятися чужиною. Коли почалася Українська революція, він повернувся і включився у політичне життя УНР. Петлюра отримав звання Головного отамана та брав участь у діяльності Центральної ради. Головний отаман намагався українізувати військо. На жаль, решта учасників Центральної ради були ідеалістичними мрійниками і вірили, що йде новий час і армія більше не потрібна. Це було страшною помилкою. Відтоді усіх, хто бажав незалежності, називали петлюрівцями.

Савченко, Віктор Анатолійович. Симон Петлюра / Савченко, Віктор Анатолійович ; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. - Х. : Фоліо, 2009. - 123 с. - (Знамениті українці)

Незабаром Друга світова війна

Юрій Городянин-Лісовський народився у Решетилівському краї. Син військового, пішов шляхом батька. Воював під час Першої світової війни, у часи Української революції – включився у життя УНР. На жаль, через внутрішній розбрат та ідеалістичні уявлення керівників УНР, визвольні змагання були програні. Хоча були люди, які не втрачали надії і Юрій Городянин-Лісовський відправляється до України під псевдонімом «Горліс-Горський» та бере участь у діяльності Холодноярської республіки. Проти цієї крихітної республіки чекістам довелося застосовувати цілу військову операцію. Обманом заманивши отаманів Холодноярської республіки на «переговори», більшовики заарештували всіх та обеззброїли повстанців. Горліс-Горський уникнув арешту і був змушений податись в еміграцію. Він залишив нам спогади про ці часи у книжці «Холодний яр».

Горліс-Горський, Юрій. Холодний Яр / Ю. Ю. Городянин-Лісовський ; вступ. ст. О. В. Зав'язкіна. - Донецьк : БАО, 2014. - 447 с. - (Видатні українські твори. Історія в романах та повістях).

Незабаром Друга світова війна

Українська народна республіка зникла. Постав Радянський Союз, який проголосив утопічні цілі, та залишився за своєю сутністю Російською Імперією. Царі тепер звуться генеральними секретарями, табель о рангах замінили партквитками КПСС а гасло «Самодержав’я, православ’я, народність» зняли та повісили червоний транспарант: «Пролетарі всіх країн – єднайтесь!». Україна не збиралась здаватись, але їй зламали хребет страшним злочином: Голодомором. Полтавщина страшно постраждала від нього, цілі села знелюдніли.

Ніби цього було мало, дві імперії хижо позирали одна на одну, обмінюючись фальшивими посмішками та таємними пактами. Радянський Союз та Третій Райх, Сталін та Гітлер, обидва мріяли про світове панування. І покотилися нещасною Україною хвилі бойових дій…

Ось ми бачимо, як бійці Червоної Армії ведуть бойові дії на околицях знищеної Полтави. Ось бачимо як відступають нацисти. Ось бачимо невеликий гурт людей, який потайки збирається у той час, коли патрулі гітлерівців шукають тих нещасних, які насмілились порушити комендантську годину.

Нездолій, Кузьма Павлович. Коли не спиться ветерану... / Нездолій, Кузьма Павлович. - Полтава : Дивосвіт, 2008. - 96 с. : фотогр.

Звільнення Полтави

Полтавське підпілля

На початку вересня 1943 року німці активно укріплювалися у Полтаві та вивозили цінності до Німеччини. Тим часом, зі сходу наближались радянські війська. Почалася битва за Полтаву. Оскільки німці укріплювались на водних рубежах, битва тривала важко. Степовий фронт просувався поволі. Під мінометним та артилерійським вогнем червоноармійці просувались вперед, форсуючи Ворсклу. Шість днів безперервного штурму знадобилось, щоб нарешті звільнити Полтаву. Важкі вуличні бої, героїчний подвиг простих солдат знадобився для того, щоб жителі Полтави нарешті зітхнули вільно. На жаль, Полтава була зруйнована вщент. Відступаючи, гітлерівці підірвали усі будинки центру Полтави. Попереду була битва за Дніпро та спільна радянсько-американська операція «Френтік» на полтавському аеродромі.

Юдин, Владимир Васильевич. В сентябре 43- го / Юдин, Владимир Васильевич. - Полтава : Дивосвіт, 2010. - 163 с. : фотогр.

Мирний час за Радянського союзу

Звільненню Полтави передувала партизанська боротьба. Найвідомішою групою партизан була група Лялі Убийвовк, яку схопили та стратили гестапівці. Але не тільки ця група існувала у Полтаві. Були навіть розвідники УПА, які покинули місто перед самим його звільненням. Повстанці вірили у незалежність України, і виступали одночасно як проти німців так і проти радянських військ. Війна на два фронти була приречена, але все одно – воїни УПА залишили слід у нашій історії. На зміну петлюрівцям прийшли бандерівці, а сенс лишився той же – люди, які мріють про Незалежність.

Левицька, Віта. Степан Бандера і я : оповідання / Левицька, Віта ; ілюстр. В. Тихонюк. - К. : Зелений Пес, 2011. - 47 с. : ілюстр. - (12 балів)

Мирний час за Радянського союзу

Нарешті настали мирні часи. І хоча Радянський Союз не змінив своєї хижої сутності, проводив політику русифікації та переслідував будь-яке інакодумство, Полтава почала набувати сучасних обрисів. Місто було зруйноване вщент, але люди важко працювали, щоб повернути втрачену красу. Відкривались стадіони та магазини, з’являлись нові будинки та цілі райони. Були люди, які любили свою Полтаву, у цьому немала заслуга головного архітектора Полтави.

У мирній Полтаві з’явились місця, які стали улюбленими вже не в одного покоління полтавців. Культура розвивалася, хоч і придушена важким пресом радянської цензури. На просторах Полтавщини знімались такі легендарні стрічки кіно як «Пропала грамота» - фільм, який цензори негайно заборонили та відправили у сховище, бо там змальований справжній український дух. Пам’ятаєте того довгоносого панича? Фільм був знятий за мотивами його творів. Також улюбленим фільмом глядачів стала комедія «Королева бензоколонки», що прославила Пирятин.

У той час люди любили посміятись, хоча часи були і не легкі. Ми можемо простежити за письменниками гумористами. У них дивовижно схожі долі, хоча обидва писали смішні книжки. Про кого хочете дізнатись?

Вайнгорт, Арія-Леон Семенович. Записки провинциального архітектора [Текст] / А. С. Вайнгорт ; ред-сост. В. Вайнгорт. - Полтава : Астрея-информ, 2001. - 96 с. : ілюстр. - (Полтава моя родная...)

Привітатись з Олександром Ковінькою

Привітатись з Остапом Вишнею

2 Уродженець Решетилівщини, Ковінько Олександр, отримав невелику освіту та опинився у вуремному вирі подій Української революції. Пізніше закінчив інститут народної освіти та став писати гуморески. Недовго правда – у роки Великого терору його звинуватили у якихось неіснуючих дурницях та запроторили до цілком справжньої тюрми НКВС. І отримав заслання до Магадана. Він важко працював на грубих роботах у таборі, поки не скінчилось панування Сталіна. Олександра Ковінька реабілітували, він повернувся до Полтави і поринув у плідну творчу діяльність. Писав довго і багато, згадував пережите та все одно – сміявся.

Ковінька, Олександр Іванович. Подорож до Ворскли [Текст] : гуморист. повісті, новели, оповід. / О. І. Ковінька ; худож. В. Ю. Легкобит. - Київ : Дніпро, 1975. - 384 с. : іл.

Наближається Незалежність!

Уродженець Зіньківщини, Павло Губенко, отримав невелику освіту та став фельдшером у російській армії. У часи УНР дослужився до начальника медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, у ранзі якого потрапив у полон до більшовиків. Йому пощастило – більшовики читали його гуморески і вирішили залишити «цінний кадр» при собі. Хоча й нічого не забули – пізніше Остапа Вишню звинуватили у цілому букеті неймовірних злочинів і запроторили у ГУЛАГ. Звільненню його несподівано посприяли успіхи УПА під час Другої світової війни. Сталін вирішив, що петлюрівець Остап Вишня буде чудовою ідеологічною відповіддю бандерівцям. Письменник був змушений написати кілька фейлетонів проти незалежності України. Втім, повстанці не образились і все правильно зрозуміли. Вони привітали письменника зі звільненням та подякували за «рекламу» діяльності УПА.

Вишня, Остап. Вишневі усмішки. Заборонені твори / Вишня, Остап ; упоряд., передм. та прим. С.А. Гальченка. - Х. : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2010. - 384 с.

Наближається Незалежність!

І ось, величезна Імперія розбилась на шматки під власною вагою, надірвавшись, коли спробувала захопити світ. Ідеалістичні гасла виявились несумісними із справжнім життям. Україна отримала новий шанс, і отримала Незалежність. Якщо ви уважно дивились довкола під час нашої подорожі, то могли помітити, що події так чи інакше повторюються. Ось ми бачимо можновладців-бояр, які сваряться один з одним та сходяться у паперових битвах. Ось ми бачимо президентів-гетьманів, які йдуть на поклон до царів та королів, безмовно волаючи: «Царю, дай булаву!», а їм у відповідь таке ж безмовне: «Дам! Тільки підпиши оце…». І знову бачимо тих, хто любить себе більше, ніж рідну землю.

Але часи змінилися. І світ змінився. Вже не буде так як раніше. Ми, українці, за весь цей час стали мудрішими. Як і раніше, мазепинці, петлюрівці, бандерівці, майданівці – досі ведуть боротьбу за кращу Україну. Хай нас за весь цей час і змушували забути, хто ми такі, але все ж, ми не забули. Полтавці досі живуть в Україні, тепер вже вільній та незалежній.

Ось ми можемо подивитись як живуть полтавці зараз, тут, в Україні. Можемо подивитись цікаві місця Полтавщини, або ж поглянемо на саму Полтаву.

Бойко, Марія. Моя Україна - це любов моя! / Бойко, Марія ; передм. Д. Мухарського. - Полтава : АСМІ, 2008. - 486 с.

Мандрувати Полтавщиною

Прогулятися Полтавою

Полтавщина славиться своєю природою. У Гоголевому створили музей-садибу Яновських. Можна відчути таємничість місць, у яких виростав Микола Гоголь. Можна поїхати відпочити у місто-курорт Миргород. Миргородська вода по праву заслужила славу по всій Україні. Гадяч дивує своєю природою та історією, колишня гетьманська столиця радо приймає відвідувачів музею Драгоманових. Полтавщина має чудовий туристичний потенціал – лише було б бажання.

Горицвіт, Тетяна. Казка про шишку, яка мріяла стати їжачком [Текст] / Горицвіт, Тетяна ; худож. оформ. В. В. Денисенко. - Полтава : Видавець Шевченко Р. В., 2016. - 97 с. : іл.

Закінчуємо подорож

Полтава славиться своєю історією. Музеї Полтави мають справді міжнародний рівень. Садибу Котляревського відвідують високі гості, художній музей імені Ярошенка вражає своїми перформансами а будівля Краєзнавчого музею викликає захоплення. Туристи відзначають затишність та охайність Полтави. Улюбленим місцем відпочинку полтавців та гостей міста залишаються Біла Альтанка та Подільська вежа, з якої відкривається чудовий вид на Хрестовоздвиженський монастир.

Сердюк, Віктор Володимирович. Усі дива трапляються в дитинстві [Текст] / Сердюк, Віктор Володимирович. - Полтава : Полтавський літератор, 2017. - 134 с. : іл.

Закінчуємо подорож

Ось і скінчилась наша подорож. Машина тихо гуде, затихаючи. Час довкола нас ущільнюється і минає безповоротно. Зараз у світі відбувається безліч подій, важко встежити за усіма. Є події, які ніяк на нас не вплинуть, є події, які вплинуть на нас кардинально, але завжди є один момент.

Ми досі мандруємо у часі. Щосекунди ми рухаємось вперед.

У майбутнє.

І воно залежить від вас, любі друзі. Не забувайте про це.

Вам не здається, що під час мандрівки ми щось пропустили? Що ж, єлише один спосіб це перевірити!